Ірина Гомза — Зозуля Кувала

Зозуля кувала,
а я ще не знав,
що в очах твоїх тихо
моя доля чекала.
Я збираю світанки
у долоні свої.
Ти будувала надію
на чужій землі.
Але серце моє
вже тебе розпізнало.
Тихий крок за вікном, і мене розібрало.
Зозуля кувала. Зозуля кувала.
А я ще не знав. А я ще не знав.
Що доля чекала. Що доля чекала.
На тебе завжди.