Ірина Федишин — Ангелятко

Заплакали осінні ночі.
Малятко злетіло в небеса.
І десь колись присняться її очі.
Я, мамо, там, де все
весна.
Ти тільки, рідна, не журися.
Господь розвів наші стежки.
Співай, матусю,
далі й молися,
бо це не спалені мости.
Доріг Господніх нам не розгадати.
Ти піднімайся, мамо, з болю цього сну.
Старайся Бога гостро не питати.
Я його бачу. І справді він любов.
Мій тату, братики, родина,
згуртуйтесь разом,
будьте сильні